Постанова ВАСУ від 22.07.2014 року

Друк

Пошук

326

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014 року м. Київ К/9991/65489/11

К/9991/59617/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кароб Сід» та Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року

у справі № 2а-1275/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кароб Сід»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про визнання протиправними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кароб Сід» (далі - ТОВ «Кароб Сід»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі - ДПІ у Дарницькому районі м. Києва; відповідач) про визнання протиправними рішень № 0003892303 від 01 вересня 2009 року та № 0003902303 від 01 вересня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0003902303 від 01 вересня 2009 року в частині застосування до ТОВ «Кароб Сід» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 65 891,50 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі позивач та відповідач оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

ТОВ «Кароб Сід» в поданій касаційні скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення цієї частини адміністративного позову.

В поданій ДПІ у Дарницькому районі м. Києва касаційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2011 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року в частині задоволення позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а касаційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено перевірку офісу, що належить ТОВ «Кароб Сід», з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 0542/26/51/23/35510193 від 17 серпня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва прийнято рішення № 0003892303 від 01 вересня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 143 125,00 грн., та рішення № 0003902303 від 01 вересня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 69 291,50 грн.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Кароб Сід» пункту 2.6 глави 2, пунктів 3.1, 3.3 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), з огляду на неоприбуткування готівкових коштів, отриманих за реалізовані товари (надані послуги), у розмірі 28 625,00 грн. в касі підприємства.

Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про порушення товариством пунктів 1, 2, 9 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з проведенням розрахункових операцій при поверненні коштів за авіаквитки на загальну суму в розмірі 13 178,30 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідних розрахункових документів, а також нездійсненням протягом десяти робочих днів (в періоди з 27 липня 2009 року по 31 липня 2009 року та з 03 серпня 2009 року по 07 серпня 2009 року) щоденного друку на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання протиправним рішення № 0003892303 від 01 вересня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 Положення оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

За змістом пункту 3.1 глави 3 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно з пунктом 3.3 глави 3 Положення приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

В розглядуваній ситуації судами з'ясовано, що відповідно до Z-звіту реєстратора розрахункових операцій № 0018 за 31 липня 2009 року з каси вилучено з використанням операції «службове вилучення» готівкові кошти в розмірі 54 935,13 грн., однак до каси підприємства 31 липня 2009 року надійшла готівка лише в розмірі 26 310,13 грн., тобто готівкові кошти в розмірі 28 625,00 грн. товариством не оприбутковано, що обумовлює правомірність прийняття податковим органом рішення № 0003892303 від 01 вересня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Визнаючи протиправним та скасовуючи рішення № 0003902303 від 01 вересня 2009 року в частині застосування до ТОВ «Кароб Сід» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 65 891,50 грн., суди першої та апеляційної інстанцій цілком об'єктивно врахували ту обставину, що кошти за авіаквитки від фізичних осіб отримувались позивачем на розрахунковий рахунок шляхом безготівкового перерахування як попередня оплата. В подальшому вказані кошти товариством повернуто фізичним особам, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими ордерами.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно із статтею 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковою операцією є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, передбачено, що безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Відповідно до пункту 2.2 глави 2 Положення підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Згідно з пунктом 2.5 глави 2 Положення якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.

Пунктом 3.7 глави 3 Положення передбачено, що приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Водночас, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним рішення № 0003902303 від 01 вересня 2009 року в частині застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 400,00 грн., суди виходили з того, що податковим органом правомірно застосовано до ТОВ «Кароб Сід» штрафні (фінансові) санкції за порушення пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Проте, судовими інстанціями не враховано, що відповідно до пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чека або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому слід зазначити, що не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи роздрукований чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Таким чином, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій, виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги).

А відтак, оскаржуване рішення № 0003902303 від 01 вересня 2009 року в частині застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 060,00 грн. є протиправним.

В той же час, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ТОВ «Кароб Сід» про те, що позивачем в періоди з 27 липня 2009 року по 31 липня 2009 року та з 03 серпня 2009 року по 07 серпня 2009 року розрахункові операції на реєстраторі розрахункових операцій № 2651006510 не здійснювались, що, на його думку, виключає обов'язок товариства роздруковувати фіскальний звітний чек після закінчення робочої зміни.

Адже, у робочі дні підприємства реєстратор розрахункових операцій повинен бути у ввімкненому стані та роздрукування фіскального звітного чека в такому випадку є обов'язковим.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - змінити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кароб Сід» задовольнити частково, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення.

Скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2011 року змінити в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним рішення № 0003902303 від 01 вересня 2009 року в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кароб Сід» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 060,00 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним рішення № 0003902303 від 01 вересня 2009 року в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кароб Сід» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 060,00 грн.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.